Сторінка логопеда

Дислексія і дисграфія: що це таке?

Дислексією в психоневрології називають порушення читання, дисграфією — порушення письма.

Дитина йде до школи. Готуючи її до цієї значущої події, дорослі намагаються зробити все можливе, щоб полегшити адаптацію до навчання. Адже перший навчальний рік стане для неї вирішальним, сформує ставлення до себе, до своїх можливостей і до школи загалом. Однак подеколи батьки звертають увагу на недосконалість  мовлення та вади звуковимови сина чи доньки лише за місяць-два перед школою на консультації у логопеда. Логопед у стислий термін загалом ліквідує вади звуковимови, але короткочасної спеціальної роботи замало, аби поставлені звуки стали для дитини органічними, рідними. Тому їх треба автоматизувати, а головне — навчити диференціювати, відрізняти їх від подібних, правильно "чути" і сприймати. Промине літо, і першокласники з надією та радістю стануть на шкільний поріг. Що чекає на них у школі: легке, приємне навчання й задоволення від нього чи перші труднощі? Чому в декого з дітей бажання вчитися поступово зникає?

Перша літера, перше слово. Першокласники починають самостійно писати. Слово, яке диктує учитель, звучить лише частку секунди, й дитині складно за коротку мить вловити чергування фонем, їхню чітку послідовність. Тож і з'являються в зошиті помилки, які деякі батьки мають за дитячу неуважність, за невміння слухати пояснення або ж за недбале ставлення до роботи. Якщо ці помилки систематичні, стійкі, то це може бути дисграфія — порушення письма, яке спостерігається у значної кількості учнів початкових класів. Дисграфія істотно перешкоджає дитині засвоювати грамоту, а згодом — граматику рідної мови. Підґрунтя ж порушення письмової мови заклалося ще в дошкіллі, якщо формуванню усного мовлення не приділялася належна увага.

Діти з дислексією допускають помилки при читанні: пропускають звуки, додають непотрібні, спотворюють звучання слів, швидкість читання у них невисока, діти міняють букви місцями, іноді пропускають початкові склади слів. Часто страждає здатність чітко сприймати на слух певні звуки і використовувати їх у власному мовленні, при читанні і письмі. Порушується при цьому можливість розрізнення близьких звуків: "Б - П", "Д - Т", "К - Г", "С - З", "Ж - Ш". Тому такі діти дуже неохоче виконують завдання з української мови: переказ, читання, диктант — всі ці види робіт їм не даються.

ДИСГРАФІЯ

Дисграфія - частковий розлад процесу письма, яке виражається специфічними і стійкими помилками, які зумовлені несформованістю або порушенням функцій, що забезпечують процес письма. Дисграфія у дітей - це часткове порушення формування та повноцінного використання письма, тобто ускладнення в оволодінні процесом письма. При дисграфії діти із  трудом опановують письмо.  Диктанти, виконані ними вправи містять безліч граматичних помилок. Вони не використовують великі літери, знаки пунктуації, у них поганий почерк. У середніх і старших класах учні намагаються використовувати при письмі короткі фрази з обмеженим набором слів, але в написанні цих слів вони допускають грубі помилки. Нерідко діти відмовляються відвідувати уроки української мови або виконувати письмові завдання. У них розвивається почуття власної ущербності, депресія, в колективі вони перебувають в ізоляції. Дорослі з подібним дефектом не в змозі скласти вітальну листівк або короткий лист, вони намагаються знайти роботу, де не треба нічого писати.

У дітей з дисграфією окремі літери невірно орієнтовані в просторі. Вони плутають схожі по зображенню літери: "З" і "Е", "Р" та "Ь" (м'який знак).

Вони можуть не звернути уваги на зайву паличку в букві "Ш" або "гачок" у букві "Щ". Пишуть такі діти повільно, нерівно; якщо вони не в настрої, то почерк розбудовується остаточно.

Визначити наявність порушень письма і читання, в цілому, нескладно. Є типові помилки, повторення яких зразу в раз при читанні або письмі, повинно вас насторожити:

1.  Змішання букв при читанні і письмі по оптичному подібністю: б- д; п - т; Е - 3, д-у і т.д.

2.  Помилки, пов'язані з порушенням вимови. Відсутність якихось звуків або заміна одних звуків на інші в усному мовленні відповідно відображається і на письмі. Дитина пише те ж, що й говорить: сапка (шапка).

3.  Змішування фонем за акустико-артикуляційною подібністю, що відбувається при порушеннях фонематичного сприймання. При цій формі дисграфії особливо важко дітям дається письмо під диктовку. Змішуються голосні о - у, е - ю; приголосні р - л , ли - ль ; парні дзвінкі і глухі приголосні, свистячі і шиплячі звуки, звуки змішуються як між собою, так і з іншими фонемами. Наприклад:, Тублу (дупло), лебіт (любить).

      Ми часто радіємо, коли дитина побіжно читає в дошкільному віці, а це при недостатньо сформованій фонетико-фонематичній стороні мовлення може призвести до помилок на письмі: пропуск букв і складів, недописання слів.

1.  Часті при дисграфії помилки персеверації (застрягання):

     З азОмом росла ма мина "(За будинком росла малина),

     антиципації (передбачення, попередження):

    "Д однебом ло л убим "(Під небом голубим).

2.  Великий відсоток помилок через невміння дитини передавати на письмі м'якість приголосних: льито( літо ).

3.  Злите написання прийменників, роздільне — префіксів також є одним із проявів дисграфії.

    Всі помилки, які можна віднести до дисграфії і дислексії, специфічні, типові й носять стійкий характер. Якщо ваша дитина допускає подібні помилки, але вони одиничні, то причини треба шукати в іншому. Не є дисграфічними помилки, допущені через незнання граматичних правил.   

    Як виявити схильність дитини до порушень читання і письма?

Існує чимало методик раннього виявлення схильності до порушень читання та письма у дошкільнят та учнів-першокласників. Найпростіші вправи, пропоновані в цих методиках, можна застосовувати під час обстеження дітей і як елемент гри-заняття. Наприклад, такі:

1.       Проговорювання низки взаємопов'язаних слів:

а)      у вигляді відповідей на запитання (назвати дні

          тижня, пори року);

б)      у вигляді повторень без зміни послідовності

         (повторення кількох цифр чи слів).

Діти старшого віку можуть відтворити сказане й у зворотному порядку.

2.       Вправи на переключення рухів. Дорослий демонструє спочатку  прості рухи (долоня — кулак), які при правильному повторенні їх дитиною ускладнюються (долоня — ребро — кулак).

До дисграфічних помилок належать: пропущені голосні та приголосні у слові: читає — чтє, молоко —млко; літери, написані у дзеркальному відображенні або з неправильно орієнтованими елементами: село — зело, дуб — буд, буб, переставлені склади: мацатикап, скорочення чи, навпаки, подовження слів; невміння застосовувати на письмі деякі правила граматики. Та особливо турбує те, що учні часто не розрізняють на слух фонеми рідної мови. Здавалося б, таких помилок не має бути, проте більшість дітей приходить до школи з правильною звуковимовою, але не в усіх майбутніх школярів своєчасно формується фонематичний слух. А це є однією з причин появи дисграфічних помилок. За даними фахівців, у 10% дітей спостерігаються порушення щодо слухової диференціації звуків.

             Чому виникають порушення читання і письма?

Процес становлення читання і письма дуже складний. У ньому беруть участь чотири аналізатори:

·       мовноруховий, який допомагає здійснювати артикулювання, тобто наше мовлення;

·       мовнослуховий, який допомагає зробити відбір потрібної фонеми;

·       зоровий, який підбирає відповідну графему;

·       руховий, за допомогою якого здійснюється переказ графеми в кінему (сукупність певних рухів, необхідних для запису).

    Всі ці складні перешифровки здійснюються в тім'яно-потиличнії-скронєвій ділянках головного мозку і остаточно формуються на 10-11-му році життя.

      Поряд з дисграфією, при якій процеси письма порушені, виділяють і аграфію - повну нездатність оволодіння письмом або його повну втрату.

Часто у дитини дисграфія пов'язана з різними порушеннями мовлення: дислаліями, дизартріями, алаліями та виражаються в особливих труднощах оволодіння письмовим мовленням.

У важких випадках оволодіння грамотою відбувається повільно, з великими утрудненнями і вимагає тривалої спеціальної допомоги. Письмове мовлення школяра-дисграфіка відрізняється від письма його однолітків великою кількістю специфічних помилок..

Помилки на рівні букви, складу.

·       заміни і змішування букв, що позначають такі звуки: свистячі -   шиплячі; дзвінкі - глухі; тверді - м'які; голосні,

·       не розрізнення при письмі схожих за написанням букв:

     б -в, н - п, м - л, ш-т;

·       за схожістю у просторі: и - у, п - т;

·       недописування окремих елементів букв, приписування зайвих.

·       дзеркальне написання букв, не впізнавання букви, коли  вона перевернута;

·       висота букв не відповідає робочому рядку;

·       труднощі при переведенні звука у букву та навпаки;

·       змішування письмових і друкованих букв.

Помилки на рівні слова.

·       пропуски букв, що позначають голосні звуки;

·       пропуски букв, що позначають приголосні звуки;

·       пропуски складів;

·       перестановки та зайві букви;

·       правопис слів з ненаголошеними голосними, підбір перевірочного слова;

·       підбір спільнокореневих слів.

Помилки на рівні речення.

·       виділення речень;

·       смислові заміни слів;

·       написання слів разом;

·       роздільне написання слів;

·       труднощі при будувані речень;

·       злитне написання прийменників зі словами;

·       злитне написання прийменників і префіксів зі словами

                  Як запобігти дисграфії ?

Дошкільний вік найсприятливіший для виявдення та усунення вад мовленнєвого розвитку, які в подальшому призводять до певних проблем. Тому слід якомога раніше розвивати у дітей увагу до власного мовлення, вміння орієнтуватись у рідній мові, слухати й чути її.

Передовсім вихователі та батьки мають звернути увагу на те, чи відчуває дитина відмінність між твердими та м'якими, глухими та дзвінкими приголосними. Слід привернути її увагу до цього, посилити самоконтроль над кінестетичними та слуховими відчуттями. Нехай вона навчиться розрізняти значення слів: мишка — миска, дім— дим, рак — лак, коза — коса тощо; промовляти, як дзижчить комар (з-з-з), гуде жук (ж-ж-ж); упізнавати слова, в яких "живе" жук, а в яких — комар: з-зайчик, ж-жо-лудь, коз-за, їж-жак, спочатку виділяючи голосом потрібні звуки.

У грі можна виявити, чи правильно визначає дитина наявність звука у слові: плескає у долоні чи піднімає руку, почувши заданий звук (ш, ч, р ... ) у словах чи реченнях. Серед вимовлених слів мають бути такі, в яких є заданий звук, і слова без нього. Дитина може й сама пригадати слова із потрібним звуком у грі-змаганні "Хто назве більше слів?".

Мовленнєве недорозвинення часто-густо супроводжується загальною моторною недостатністю, яка позбавляє дитину змоги вільно орієнтуватись у просторі. Тому слід щодня включати в ігри та завдання на занятті елементи вправ на розвиток загальної та спеціальної моторики. Загальну моторику варто розвивати не лише на фізкультурних заняттях, під час рухливих ігор, логоритміки, а й у рухливих іграх з інтелектуальним навантаженням. Запобіганню дисграфії сприяють також підготовка руки дитини до письма, розвиток дрібних м'язів кисті. Помічено: дитина з недостатньою координацією рухів пальців рук пізніше навчається говорити, гірше малює, не встигає на уроках праці та фізкультури. Тому так важливо своєчасно починати розвивати цю якість (іще в дитячому садку) й удосконалювати її протягом усього періоду навчання у початкових класах школи.

Перевірити пальцеву спритність допоможуть деякі нескладні тести та вправи.

Сядьте за стіл навпроти дитини, накрийте її долоню своєю і попросіть показати на вільній руці той палець, якого ви торкаєтеся. Трирічна дитина правильно визначає великий палець; п'ятирічна — великий та мізинець; шестирічна — вільно розрізняє великий палець, мізинець та вказівний. За даними зарубіжних авторів, невміння розрізняти пальці прогнозує майбутні труднощі у читанні та письмі.

Для тренування пальців, розвитку кисті руки вельми корисні такі вправи: нанизування намистинок, кульок на нитку, шнурування, зав'язування бантиків, застібання ґудзиків, вирізування ножицями, ліплення з пластиліну, малювання та штрихування олівцями.

З огляду на те, що у зазначеної групи дітей порушені просторові, зорові та слухові уявлення, відповідна корекційна робота запобігає дисграфії у дошкільнят та молодших школярів.

♦ Для розвитку зорового та просторового сприйняття, координації пальців рук доцільно пропонувати дітям: домальовувати деталі, яких не вистачає (спочатку до малюнків, а потім до літер — (мал. 1); малювати контури предметів однією лінією, не відриваючи олівця від паперу (мал. 2).